Студенти наукового гуртка «Банківські менеджери» кафедри банківського менеджменту та обліку 25 квітня о 2 годині ночі з нетерпінням чекали на потяг до серця нашої Батьківщини – Києва. Саме з залізничного вокзалу файного міста Тернополя розпочалась незабутня екскурсія, і хоч відправлення затрималось на годину часу, сумувати не доводилось, адже можливість побачити справжні алмази, золоті злитки 999,9 проби та ще багато цікавого у сховищі Національного банку України була чи не єдиною темою для розмови.

Вранці, нас чекало чимало цікавого. Першою нашою зупинкою був Річковий вокзал, могутній Дніпро лежав перед нами, мов на долонях. Далі ми підійшли до церкви Т.Г. Шевченка. Мимоволі в уяві постає його портрет з підручника української літератури та згадуються рядки «…щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий...». Проїхавшись на фунікулері, оглянувши Міністерство закордонних справ, ми зайшли на територію Михайлівського собору, де піднялись на дзвіницю. Звітам, ми як на долоні побачили майже весь Київ і, якою несподіванкою було, коли величезні дзвони Михайлівської дзвіниці рівно о 12.00 годині заграли в метрі від нас. Далі, пройшовши по Софіївській площі, спустилися на центральну вулицю столиці – Хрещатик. Оглянувши центральну площу України «Банківські менеджери» попрямували на вулицю Банківську до резиденції президента, де своїм архітектурним оздобленням нас вразив «Будинок химер», там голова держави зустрічає зарубіжні делегації, приймає поважних гостей. І нарешті, пункт призначення – вулиця Інститутська 9, саме там знаходиться центральна будівля Національного банку України. Хотілося б зазначити, що потрапити туди не так вже й легко, тому висловлюємо щиру подяку ректору С.І. Юрію та завідуючому кафедрою банківського менеджменту та обліку Б.Л. Луціву за надану можливість.

У будівлі заборонено користуватися засобами зв'язку, фото-, відеоапаратурою, взагалі будь-якими пристроями для збереження інформації, також необхідно залишити верхній одяг в гардеробі та документ, що засвідчує особу біля столу охорони. Спочатку ми у супроводі охоронця потрапили до Музею грошей, що вразив нас різноманіттям та повнотою експонатів. Екскурсовод (окрема подяка їй не лише за пізнавальну, а й дійсно цікаву екскурсію) провела нас від стелажу епохи бронзи (без монетний період), повз стелажі грошей VII- X ст., Київської Русі, грошової системи часів Першої світової війни до стелажів грошей незалежної України. Теоретично ми простежили еволюцію грошей від шматків металу до багаторівневої захищеної банкноти. Захист та достовірність власних купюр, ми практично перевірили за допомогою детектору валют – доречі, досить цікаве заняття, адже прилад показує ті малюнки та захист, що непомітні при звичайному світлі. Така була практична частина екскурсії, а далі починається ще цікавіше. Коридорами НБУ ми пройшли повз Департамент валютного регулювання, декілька інших департаментів, а також повз центральний операційний зал. Зауважу, що працівники у ньому  звичайні громадяни з професією банкіра, але цікавість до людей, що працюють в головному відділенні Національного Банку України, змушувала нас з інтересом придивлятися до їх, робочого місця, рис обличчя – буквально всього, що можна було охопити поглядом адже ми студенти гуртка «Банківські менеджери» майбутні банкіри, і хто зна, може й комусь з нас поталанить працювати у серці банківської системи України.

Ось тут почалось найцікавіше: до нас приєднались два охоронці кремезної статури з «голлівудськими» раціями на навушниками і ми нарешті потрапили туди, де до нас ще ніхто не був із студентства ТНЕУ. Отож, ми підійшли до дверей з надписом «СХОВИЩЕ №1». Зайшовши усередину, перше, що кидається в очі це золотистий блиск злитків. Саме так. У різних формах і кількості золото, оброблене та у вигляді руди, монети та прикраси, посуд чи навіть елемент одягу (золота краватка в натуральну величину (!)), злитки вагою 1 кілограм (розміром з iPhone) та злитки розміром більші ніж цеглина, вагою близько 12 кілограм з Лондонської біржі металів, вітчизняного лиття. Одним словом, все це ми розглядали з виразом обличчя наче у Скруджа МакДака з диснеївського мультфільму, адже все це було справжнім і найвищої 999,9 проби. Також ми побачили чимало дорогоцінних каменів: алмази, сапфіри, смарагди, рубіни… Доречі, хоча Україна не належить до числа провідних постачальників дорогоцінного каміння на світовий ювелірний ринок, однак українські родовища існують і активно розробляються. На території нашої країни видобувається дорогоцінне каміння ювелірної якості (хоч і в незначній кількості) та каміння для промислового використання - алмази, корунди (сапфіри та рубіни), берили (смарагди), топази тощо.

Чималу увагу привернули творіння професійних ювелірів предмети побуту та прикрас: сервізи посуду, самовари, чайні сервізи виконані з золота вражали своїми розмірами, персні часів Київської Русі із рубіном та смарагдом, роботи всесвітньо відомої фірми Карла Фаберже кінця ХІХ ст. тощо. Придивившись уважно ми побачили комах, які закам'яніли у деревній смолі, що згодом стала чистим бурштином (доречі родовище прозорого бурштину яскравого сонячного кольору вперше у Європі  відкрили саме в Україні у Волинській області).

Як у Музеї грошей, так і у Сховищі №1 куратор гуртка Васильчишин О.Б. та учасники гуртка «Банківські менеджери» написали подяку працівникам, екскурсоводам Національного банку України у Книзі відгуків та висловили бажання щодо подальшої взаємної співпраці. Набравшись мабуть одних з «найяскравіщих» вражень у житті від величі національних скарбів ми з новими знаннями і хорошим настроєм повернулися на Тернопільщину.